Сьогодні у саду світить сонечко. Ехо сидить на травичці дуже тихо. Він дивиться на яскраву квітку. На пелюстку сіла маленька бджілка Зузя. Ж-ж-ж! Ехо хоче торкнутися її, але він чекає.
Бджілка Зузя має пухнасту спинку. Вона повільно повзає по квітці. Лапками топ-топ, крильцями вжух-вжух. Ехо сидить рівно і не рухається. Чекай і дивись, Ехо. Ж-ж-ж! Бджілка працює, а ми спостерігаємо.
Зузя заглядає у саму серединку квітки. Там захований солодкий сік — нектар. Ехо хоче підійти ближче, але бджілка така маленька. Він дихає спокійно: вдих і видих. Чекай і дивись, Ехо. Ж-ж-ж!
Ой, Зузя перелетіла на іншу квітку! Вона шукає найсмачніший сніданок. Ехо сидить нерухомо, як камінчик. Він бачить, як сонечко виблискує на його навушниках. Чекай і дивись, Ехо. Ж-ж-ж!
Дивись, Ехо! Лапки бджілки стали золотими від пилку. Зузя зібрала багато дарунків від квітів. Вона танцює у повітрі. Бути терплячим — це так цікаво. Чекай і дивись, Ехо. Ж-ж-ж!
Бджілка Зузя полетіла додому. Ехо посміхається і махає їй рукою. У саду тихо і тепло. Ехо навчився чекати, і це було чудово. Дякую, маленька бджілко, за твою пісеньку. Ж-ж-ж!