Високо-високо в Зоряному Саду жила дівчинка Нова. Її темно-синє волосся сяяло сузір’ями, а сукня мерехтіла, як нічне небо. Нова дуже хотіла розважити тихі хмаринки. Раптом за пухнастим кущиком вона знайшла старий срібний дзвоник. Ой, який він був пильний! Нова обережно взяла його в руки. Цікаво, як він звучить?
Нова змахнула рукою, але дзвоник не сказав «дінь-дінь». Замість цього з нього вилетіла яскрава кольорова бульбашка! Вона лопнула зі смішним звуком: «Плюп!». Нова засміялася. Але потім з дзвоника вистрибнуло ще багато бульбашок. Вони були великі, рожеві та зелені. Куди ж вони летять? Ану погляньте, вони прямують до сонних овечок!
На м’якій хмаринці спали Місячні Овечки — Кучерявка та Пушинка. Вони дуже любили тишу. Нова злякалася: «Ой, ці гучні бульбашки налякають моїх друзів!». Дівчинка побігла по хмаринках так швидко, як тільки могла. Її босі ніжки зовсім не шуміли. Вона мала спіймати всі бульбашки, поки вони не розбудили овечок.
Нова стрибала вгору і вниз. Вона намагалася схопити бульбашки руками, але вони вислизали. Кожна бульбашка лопалася з новим кумедним звуком: «Боїнг! Сквік! Пхик!». Овечка Кучерявка відкрила одне око. Овечка Пушинка поворушила вушком. Нова зрозуміла: бульбашок стає все більше! Треба щось терміново придумати, щоб нікого не налякати.
Нова простягнула руку і легенько полоскотала велику синю бульбашку. «Хі-хі!» — раптом пролунало з повітря. Бульбашка лопнула так весело, що овечки не злякалися, а почали посміхатися. Нова почала танцювати, лоскочучи кожну кульку. Вийшла справжня смішна пісня! Овечки підвелися і почали весело підстрибувати разом із Новою. Це було справжнє свято!
Коли всі бульбашки перетворилися на сміх, у Зоряному Саду знову стало тихо і затишно. Нова вляглася на м’яку хмаринку разом із Кучерявкою та Пушинкою. Вона міцно тримала свій чарівний дзвоник. Останні маленькі кульки тихо шепотіли «пап-пап», поки дівчинка засинала під сяйвом своїх зірок. Який чудовий і веселий видався день!