Маленький Твіг гуляв у лісі. Раптом він побачив щось блискуче під листком. Це був срібний дзвіночок! Твіг підняв його, але дзвіночок мовчав. Твіг хотів почути музику. Дінь-дінь? Ні, тиша.
Твіг почав стрибати на м'якому моху. Він тряс дзвіночком дуже сильно. Стриб-скок, стриб-скок! Але дзвіночок лише тихенько стукав: клац-клац. Твіг сумно зітхнув. Йому так хотілося веселої пісні.
Раптом прилетів грайливий Вітерець-Пустунець. Шух-шух! Він закружляв навколо Твіга. Вітерець хотів гратися. Він підхопив пухнасту кульбабку на палиці Твіга і почав лоскотати вушка ельфа. Твіг засміявся: хі-хі!
Твіг підняв дзвіночок високо-високо над головою. Вітерець-Пустунець дмухнув прямо в нього. Сильніше, ще сильніше! І раптом ліс наповнився дивом. Дінь-ділінь! Дінь-ділінь! Дзвіночок нарешті заспівав свою чарівну, гучну пісню.
На цей звук прибігли всі друзі. Зайчик пристрибав, а пташка прилетіла. Всі слухали чудову музику Твіга та Вітерця. Разом вони створили найкращий концерт у світі. Дінь-ділінь! Як же весело грати разом!
Сонце почало сідати. Твіг і друзі вмостилися на теплому моху. Музика ставала все тихішою і тихішою. Тільки легке відлуння линуло між деревами. Дінь-ділінь... Час відпочивати. Добраніч, лісе. Добраніч, музико.