У драконячій школі панував неабиякий гамір. Наближалися вибори старости класу! Зог поправив свою шкіряну сумку і замислено подивився на золоту каблучку на своїй щиколотці. Він не був найшвидшим літуном чи найгучнішим драконом, але він дуже любив своїх друзів. Зог мріяв зробити школу затишною, проте він страшенно хвилювався, чи зможе хтось почути його тихий голос серед цього веселого хаосу.
Раптом пролунав гучний сміх. Це був Блиск — дракон, який обожнював бути в центрі уваги. «Голосуйте за мене! — вигукнув він у Золотий Мегафон. — Я обіцяю кожному безкоштовне полуничне морозиво щодня! Ми збудуємо шоколадний фонтан посеред двору!» Однокласники радісно заплескали крилами. Зог відчув, як його серце стиснулося. Хто захоче слухати про порядок, коли навколо обіцяють гори солодкого десерту?
Весь вечір Зог сидів у своїй кімнаті, розглядаючи темно-зелені серця на своїх лапах. У нього була ідея — створити групу «Лапи Допомоги», де кожен міг би підтягнути математику чи мови. Але чи достатньо цього? Можливо, йому теж варто пообіцяти щось неймовірне? Наприклад, літаючі парти чи канікули довжиною в рік? Його хвостик нервово сіпався, збиваючи зошити зі столу.
Зог відкрив свій записник і почав малювати плани. Він уявив, як від щоденного морозива у всіх болітимуть зуби, а школа стане липкою і брудною. «Це ж неправда, — прошепотів він собі під ніс. — Блиск не зможе цього зробити, і я теж». Зог вирішив: він не буде давати порожніх обіцянок. Чесність була важливіша за перемогу, навіть якщо це означало програш.
Настав день промов. Мудра вчителька Пані Чешуя поставила на стіл прозору скриньку для голосування. Блиск знову виступив першим, вигукуючи про карамельні дощі. Коли настала черга Зога, він відчув, як тремтять його маленькі прозорі крильця. Він вийшов на середину класу, міцно тримаючи свій блокнот «Лапи Допомоги». У класі стало зовсім тихо, всі чекали на його грандіозну обіцянку.
«Друзі, я не можу дати вам шоколадний фонтан, — почав Зог, дивлячись усім у вічі своїми великими бурштиновими очима. — Але я обіцяю, що ми будемо допомагати один одному з важкими завданнями. Ми станемо сильнішими разом, бо знання — це справжня магія». Блиск здивовано завмер. Несподівано клас вибухнув оплесками! Дракончики зрозуміли, що щира допомога значно краща за солодкі казки.
Коли Пані Чешуя оголосила результати, Зог не повірив своїм вухам — він переміг! Тепер на його плечі красувалася стрічка старости. У той же вечір він сидів за великим столом, оточений друзями. Вони разом розгадували складну головоломку, і хоча на столі не було горок морозива, Зог відчував неймовірну солодкість від того, що залишився вірним собі.